Варто побачити

Приінгулля багате на мальовничі куточки природи та видатні об’єкти. Тут можна знайти привабливі для себе місця: водойми з повільною та бурхливою течією, невеличкі водоспади, цілинні степові ділянки, штучний каньйон, виходи кристалічних порід, чудернацькі скелі, загадковий острів посередині водосховища, лісові насадження.

Плато «Чортів міст» – кам’янисте припідняте над місцевістю плато, з якого відкриваються мальовничі пейзажі на Софіївське водосховище, цілинні ділянки степу, сплетіння річок Стовпова та Інгул. Можна доторкнутися до вікового каміння віком 1,8-2,1 млрд. років. Кам’яні залишки чудернацького «мосту» розташовані в гирловій ділянці р. Стовпова. Назва території пов’язана з історією про двох братів-турків, які влаштували тут платну переправу через річку. Смаглявих турків місцеві жителі прозивали чортами, так увійшла у вжиток назва «Чортів міст».

Скеля Стовп (інші назви: Скеля скам’янілих богатирів, Богатирі, Кам’яні богатирі, Хазарська) поважно височіє на острові між мальовничими петлями річок. Тут проглядаються контури кількох, вважають сімох скам’янілих богатирів, які захищали свій край від набігів завойовників, але були зачаровані хазаро-іудейським чаклуном. Він скам’янів разом з воїнами. Профіль чаклуна, витворений природою з фрагментів захисників, розташований зверху скелі. Обриси найкраще проглядаються з правого берега р. Інгул та з гирла р. Стовпової.

 

Острів розташований посередині Софіївського водосховища. Він утворився після заповнення водойми 1968 року. Це – виходи вивітрених кристалічних порід. Південний берег острова вкритий деревно-чагарниковою рослинністю, решта — трав’янистою.

Скеля Пугач має чудернацькі форми через структуру порід та результати процесів вивітрювання. Залежно від кута зору, положення сонця та багатства уяви спостерігача тут вимальовуються чудернацькі образи. З лівого берега Софіївського водосховища можна побачити профіль людини, піднявшись вище по схилу – дівоче обличчя, з правого берега – жінку з довгим волоссям. З цією місцевістю пов’язані легенди, які передаються й донині. Назва скелі, ймовірно, походить від страшного профілю велетенської людини, хоча є й інші легенди: про закоханих, які втопились і тепер лякають людей, про велетенського птаха пугача, що оселився на скелі та кричить ночами несамовитим голосом.

 

 

Порожки – уступи у кристалічній породі, де вода р. Сагайдак, переходячи гранітну плиту (в народі – поріг), спадає невеликим водоспадом. Це – неповторна краса поєднання кам’яних брил, води та рослинності. На правому березі річки — груда брил, що нагадують доісторичних тварин. Тут розташований небезпечний, але надзвичайно цікавий для споглядання великий «живий» камінь. Перепад води через «порожки» видно при низькому рівні Софіївського водосховища.

Рукотворний каньйон – приховане серед степу творіння з прямовисними скелями, бурхливим водотоком. Це – частина діючого Софіївського гідровузла. Водоскид (нове русло) збудований методом вибухів. Таке рішення для пропуску зливових і талих вод з водосховища застосовується нечасто, тому гідровузол, як технічний об’єкт, є унікальним в цьому відношенні. Підпірна стіна Софіївського водосховища після бурхливого танення снігу чи сильних злив перетворюється у величний водоспад. Потужний потік води несеться по каньйону.

Штучний водоспад завершує рукотворний каньйон. Кристалічні брили, магія води зачаровують відвідувачів. Це – найбільший штучний водоспад у Миколаївській області. Його потужність залежить від попуску води із Софіївського водосховища. Водоспад є найбільш привабливим для споглядання навесні та після злив. Влітку це – улюблене місце купання.

 

Садиба Тропіних – повернутися в минуле можна на території колишнього літнього  маєтку Олександра Тропіна. Старовинний будинок 1912 року з підсобними приміщеннями поступово ремонтується.  Тут панує особлива атмосфера – спокою, простору, минулого. За радянських часів будинок використовували для розміщення  контори радгоспу. Після 1992 року його старанно грабували: було вийнято двері, вікна, зірвано дубову підлогу. Збереглася частина даху, вкритого італійською черепицею. 2008 року будівлі придбані меценатами та подаровані  адміністрації регіонального ландшафтного парку «Приінгульський». В основній будівлі створюється еколого-освітній центр для відвідувань туристами та проведення різноманітних заходів.

Щасливський (Щорсівський) парк – старий парк біля садиби Тропіних, де збереглося декілька вікових тополь з діаметром стовбура більше метра. Спираючись на розповіді старожилів дослідники вважають, що це був сад. Виходячи з парку на березі Інгулу була купальня власників маєтку.  Парк потребує догляду та відновлення деревно-чагарникових композицій.

 

Неподалік від РЛП «Приінгульський» – Свято-Михайлівський храм Свято-Михайлівського жіночого монастиря – місце паломництва та поновлення життєдатних сил з мальовничою природою довкола. Це – трьохпристольна, дванадцятикупольна церква з неповторними архітектурними рішеннями. Будівництво храму завершено 1904 року. Його зводили брати Андрій та Михайло Дуриліни в пам’ять про матір Пелагею, яка трагічно загинула. Церковна служба проводилась до 1932 року, потім  аж до 1986 року храм використовували як комору, завдяки чому він не був зруйнований. У Велику Вітчизняну війну в нього потрапив лише один снаряд, не спричинивши великої шкоди. Церковна служба відновилась 25 квітня 1992 року. 1996 року тут організовано жіночий монастир.  Двічі мироточила ікона Володимирської Божої Матері 2000 і 2004 року.  Ікона XVI ст. із зображенням страждань Ісуса Христа, пошкоджена часом, почала проявляти раніше небачені деталі малюнка. Тут були випадки божественного зцілення прихожан.

Підвісний міст через р. Інгул – дерев’яний міст на тросах через р. Інгул для пішохідного сполучення жителів сіл Щасливе та Софіївка Софіївської територіальної громади. Міст викликає захоплення у відвідувачів, оскільки таких діючих споруд збереглося дуже мало. Є улюбленим місцем фотографування туристів.

Софіївські змії – звивисті смуги кристалічної породи дослідники інтерпретують як горизонтально розташовані петрогліфи (малюнків на камені). Раніше вбачали одного «змія», після додаткових досліджень віднайдено чотирьох «зміїв» – двох великих, загальною довжиною 18,5 м, з отвором між ними, та двох малих. На контурах малих змій також знаходяться отвори, які, як вважають дослідники, є давніми отворами  для збирання жертовної крові. Аналогів горизонтального розташування таких петрогліфів не зафіксовано, що свідчить про його унікальність.

 

Скеля Трибунал – місце, пов’язане з історичними подіями краю. На скелі у роки Другої світової війни відбувалися масові розстріли.

Ботанічний заказник «Пелагіївський» – одна з найбільших степових ділянок Новобужжя. Відкривається мальовничий краєвид на Софіївське водосховище, степові балки, Свято-Михайлівський храм.