Романенко М.М. Підходи щодо відновлення степової рослинності.
Проблема відновлення степової рослинності, пошкодженої або знищеної внаслідок господарської діяльності, є надзвичайно актуальною, особливо в сучасних умовах розвитку. Це питання почало підніматися на межі XIX-XX ст.
Науковцями розроблено декілька методів відновлення степу. Найбільш відомим є метод агростепу. Його основоположником є д.б.н., проф. Дзибов Д.С.
Агростеп – це відновлені людиною аналоги зональної травяної рослинності ксерофільного типу. Як вважає Дзибов Д.С., метод є універсальним і може ефективно використовуватися для відновлення інших типів рослинності (луків (агролуків), прерій (агропрерій), саванни (агросаваны) та ін).
Теоретическая основа методу – використання фундаментальних понять фітоценології: біологічної конкуренції в сукцесійних (демутаційних) процесах та вісях екологічних ніш. Природне відновлення повністю знищеної степової рослинності на ріллі триває довго – протягом 80-100 років і більше тому, що буряни першими займають вісі екологічних ніш (вологу, мінеральне живлення, освітлення) і потім перешкоджають проникненню в їх середовище цілинно-степової рослинності.
Основними етапами робіт щодо відновлення степу є такі:
- Підготовка грунту під агростеп.
- Вибір дикорослого насінєввого матеріалу (суміші насіння).
- Збір посадкового матеріалу.
- Посів і прикатування.
- Догляд в перший вегетаційних період.
- Догляд в другий вегетаційних період та подальші роки.
Підготовка грунту під агростеп.
Грунт готується шляхом розорювання або дискування. Основна мета захoду – знищити дорослі особини бурянів. Доцільно протримати грунт на пару протягом 6-10 місяців перед посівом. При цьому в шарі ріллі буде залишатися немало бурянів за минулі роки залежно від стану угіддя.
Вибір дикорослого насінєввого матеріалу (суміші насіння).
Це етап методу агростепу є найбільш важливим, оскільки визначає максимально якісну та кількісну відповідність агроспепу до вихідної моделі – насіннєвої ділянки.
Необхідно дотримуватися наступних принципів:
- максимальное видове різноманіття зональної флори;
- ядро насіннєвого фітоценозу – багаторічні злаки;
- різноманнітя цінних в кормовому відношенні бобових;
- різноманнітя видів різнотравя;
- мінімальна наявність пасовищних бурянів;
Насіннєва ділянка, так званий донор агростепу, описується в межах геоботанічних облікових ділянок: площею 100 м2, 1 м2 або 0,25 м2 (n=10). Отримані дані є контрольними в процесі моніторингу агростепу з моменту посіву до отримання аналогу степової асоціації. Протягом 1-3 років та в подальшому.
Збір посадкового матеріалу
Збір посадкового матеріалу здійснюється протягом 2-3 термінів з інтервалом 20-30 днів – кожен раз на новій ділянці. Зазначене здійснюється з метою включення в посадковий матеріал якомога більшої кількості видів, насіння яких дозріває в різні періоди. Насіннєву ділянку розділяють на 2 або 3 однакові за площею площадки. Збір насіння на першій площадці здійнюється в період дозрівання насіння злаків-домінантів, разом з якими дозріває насіння низки інших видів. Після завершення збору насіння, отримані партії, змішуються в єдину суміш. Вона не очищається від сторонніх домішок. Суміш висушується на повітрі або під навісом 3-4 дні. Отриманий таким чином насіннєвий матеріал є підготовленим для посіву.
Для отримання сінокосно-пасовищного агростепу приротня травосуміш збагачується районованими сортовими травами.
Посів і прикатування
Період посіву – осінній або весняний (черtз зиму після жнив) залежить від вологості грунту в шарі 0-30 (40) см. В степовій зоні доцільнішим є весняний посів (лютий – квітень), оскількі в грунті акумулюється достатній запас атмосферних опадів. При цьому агростеп сформується на 6-7 місяців раніше, ніж при осінньому посіві. Посів восени є ризикованим не лише дефіцитом вологи, але й небезпеку загибелі всходів внаслідок морозів. Норми висіву природної суміші насіння складає 50-60 кг/га.
Спеціальні серійні сіялки для агростепу не розроблені. Ця операція здійсснюється за допомогою розкидувачів мінеральних добрив (вони працюють однотипно та висівають суміш суцільним способом). Дозатор норми посіву встановлюється на положенні «1» або «2». При цьому Необхідним є контроль норми посібу для уникнення передозування або недосіву. Після посіву насіння проходять боронами типу «Зиг-Заг», що збільшує ступінь рівномірного розподілу насіння по полю. Після боронування здійснюється прикатування залуженої ділянки кольчато-шпоровыми катками – в два слідаи по діагоналі поля.
Догляд в перший вегетаційних період
Весною після перезимування завжди буде спостерігатися активний ріст і розвиток польових бурянів. Їх енергія росту значно вище више, ніж у всходів степових рослин. З березня-квітня здійснюється спостереження за агростепом (облік флори, різноманіття видів – бурянів та цілинних). Для боротьби з бурянами здійснюється підкошування їх заростей. При цьому всходи степових рослин майже не подрізаються косилкою. Протягом літа викошування повторюють два-три рази по досягненню травостоєм висоти 30-40 см. Підкошування – важливий метод ослаблення бурянів, що виключає висівання насіння, зберігає вологу, освітлює молоду агростеп, економить елементи мінерального живлення в грунті.
Догляд в другий вегетаційних період та подальші роки
На другий рік агростеп функціонує як складний механізм, багатовидовий фітоценоз, в якому роль регулятора взаємовідносин між видами належить степовим багаторічникам з домінуванням злаків. В цей період в агростепу на 80-90 % подавляються біологічною конкуренцією з боку степової флори, яка в цей пероід квітує і плодоносить на 93-97 % від числа всіх видів ценозу.
Починаючи з другого року життя агростеп є придатним для заготівлі сіна, насіннєвих сумішей для залуження нових територій або часткового регульованого випасу худоби з нормою навантаження 0,2-0,3 гол./га. Протиерозійна функція агростепу є досить високою − на схилах вона зменшує стік опадів на 95-97 %, суттєво захищає грунт від дефляції, стає надійними притулком для диких тварин, збільшується біорізноманіття агроландшафтів, зберігається і відновлюється генофонд рідкісних та тивоих видів.
Протягом наступних років агростепова екосистема самопідтримується як природний степ, без енергетичних і матеріальних витрат з боку людини. Агростеп (агролугки) – найбільш дешеві джерела екологичічно чистого корму з рентабельністю 250-300%.
ЛІТЕРАТУРА
Дзыбов Д.С. Метод ускоренного создания травянистых сообществ // Экспериментальная биогеоценология и агроценозы. М. 1979. – С. 129–131.
Дзыбов Д.С. Основы создания поликомпонентных сенокосно-пастбищных фитоценозов – агростепей и агролугов // Материалы III Всесоюзного совещания по проблемам агрофитоценологии и агробиогеоценологии. Ижевск. 1983. – С. 53−59.
Дзыбов Д.С. Метод агростепей. Ускоренное восстановление природной растительности. Саратов. – 2001. – 40 с.
Дохман Г.И. Особенности распределения растений по элементам микро-нанорельефа косимых участков степи // Труды Центрально-Черноземного гос. заповедника им. Проф. В.В. Алехина. Вып. VIII. Воронеж. 1965. – С. 11-36.
Семенова-Тян-Шанская А.М. Накопление и роль подстилки в травяных сообществах. Л.: Наука. 1977. – 192 с.
Підготовлено М. Романенко