Давайте згадаємо добрим словом Сергія Володимировича Таращука (6 квітня 1955 – 21 січня 2008).
Сергій Таращук — український зоолог, природоохоронець, громадський діяч. Його життя, насичене подіями, та внесок в долі багатьох людей складно описати в маленькій замітці. Тим, кому пощастило бути з ним знайомим, пропонуємо згадати…
Закінчив Київський державний університет ім.Тараса Шевченка за спеціальністю «Зоологія». Тут викладав зоологічні дисципліни. Захистив дисертацію на здобуття вченого ступеню кандидата біологічних наук за темою «Герпетофауна Північно-західного Причорномор’я та її зміни під впливом антропічних факторів» (1987).
Працював старшими науковим співробітником в Інституті зоології ім. І.Шмальгаузена НАН України. Присвятив значну частину життя питанням систематики земноводних та плазунів.
Був одним з перших вчених, які працювали в зоні катастрофи на Чорнобильській АЕС.
Є автором та співавтором багатьох наукових та науково-популярних праць.
Йшов тернистим шляхом охорони природи. Голова національного екологічного центру України, голова Громадської ради при Мінприроди, людина з енциклопедичними знаннями, творча особистість.
Він зробив величезний внесок в розвиток заповідної справи, зокрема, на Миколаївщині. Брав активну участь у збереженні порожистої ділянки р. Південний Буг, створенні спочатку регіонального ландшафтного парку «Гранітно-степове Побужжя», а потім національного природного парку «Бузький Гард», збереженні та заповіданні Кінбурнського півострову та інших заповідних територій. Був організатором та учасником багатьох експедицій та ін.
Вніс вагомий внесок у формування громадського природоохоронного руху в Україні.
Енергійність та щирість, енциклопедичність, любов до людей, природи, України – це те, що дозволило залишити по собі вагомий слід на землі та в справах.