enuk
 

Геологічні аспекти природоохоронної цінності р. Березівка

Бобко А.О., Малахов І.М., Іванченко В.В., Романенко А.В. Геологічні аспекти природоохоронної цінності р. Березівка в збірці матеріалів IV Всеукраїнської наукової конференції молодих учених «Актуальні проблеми дослідження довкілля» (19-21 травня 2011 р., м. Суми)
Відділення морської геології та осадочного рудоутворення НАН України
Романенко А.В.
Регіональний ландшафтний парк «Приінгульський»

Фахівцями відділу проблем екологічної геології і розробки рудних родовищ рудоутворення, відділення морської геології і осадочного рудоутворення Національної академії наук України спільно з адміністрацією регіонального ландшафтного парку (РЛП) «Приінгульський» з 2010 р. започатковано проведення геолого-екологічних обстежень р. Березівка.

Об´єкт досліджень – ділянка р. Березівка довжиною 5 – 6 км від адміністративної межі між Кіровоградською та Миколаївською областями до місця припливу до р. Інгул. Лівий берег річки має статус природно-заповідного фонду та входить до складу РЛП «Приінгульський».

Мета обстеження – виявлення геологічних та ландшафтних об’єктів, які мають цінність з точки зору посилення природоохоронного режиму.

Мала р. Березівка бере початок в Кіровоградській області. Вона в середній течії протікає по межі Кіровоградської та Миколаївської областей. Ділянка лівого берегу річки (довжиною по осьовій лінії орієнтовно 5,5 км) входить до складу РЛП. Довжина р. Березівка становить 84 км, площа водозбору – 665 кв. км [1].

Проведено натурні обстеження та камеральна обробка зібраної інформації. В результаті з’ясовано таке.

В геологічній будові району досліджень поширені утворення кількох різновікових комплексів. Найдавнішими з них є докембрійські біотит-плагіоклазові гнейси, що відслонюються у лівому березі річки. Вони – одні з найдревніших геологічних утворень України. Міцність порід невелика, тому вони не утворюють значних додатніх форм рельєфу, а збереглися лише в гіпсометрично найнижчих місцях долини.

Цікавою особливістю порід є ін’єкції плагіогранітної виплавки у вигляді звивистих смуг, які в геологічній літературі одержали назву «птигматити». В Україні такі утворення зустрічаються рідко. Місця їх поширення у річищі р. Березівка необхідно зберегти для проведення наукових та пізнавальних геологічних екскурсій. На їх прикладі можна пояснювати, що дана територія в прадавні часи (біля 2 млрд. років тому) була опущена на кілька десятків кілометрів в глибину Земної кори. Метаморфічні породи під впливом високої температури і тиску частково розплавились, а частково залишили первинний вигляд.

Просторове розташування гнейсів, гранітів та пегматитів активно впливає на рельєф місцевості і форму річкової долини, що теж є показовим. Річкове русло проходить по місцям виходу на денну поверхню нестійких гнейсів. Масиви більш міцного граніту і, особливо, пегматиту, навпаки, оминаються річковими меандрами і відслонюються в її крутих скелястих берегах.

Наймолодшими інтрузивними утвореннями вивченої ділянки є дайки діабазів, що відслонюються місцями в правому борту долини. Вони темно-сірі рівномірно-дрібнозернисті. Складаються в основному з амфіболу, піроксену і плагіоклазу. Видима потужність дайок 3-4 м. Цікавою їх особливістю є форми вітрової ерозії, проявлені у вигляді утворення сплощених стовпів з округлими вершинами, так звані «березівські стовпи». Подібні морфоскульптури виникають в результаті спільної дії вітрових, пилових буревіїв і температурної десквамації.

>На відміну від останців вивітрювання, поширених в Криму чи інших областях України, «березівські стовпи» утворилися в давно минулі епохи міжльодовикових періодів. Вони є «однолітками» первісних людей з розташованої неподалік неолітичної?? стоянки. Пізніше стовпи були перекриті (засипані) лесоподібними глинами та алевритами, а в нинішню епоху знову з’явилися з-під них у степовому ландшафті Побужжя.

Процес комплексного вивітрювання діабазів завершується (можливо уже в наш час) утворенням дрібних кулястих форм – «ядер», які теж є унікальною формою березівського природного амфітеатру. Зразки останців вивітрювання діабазових дайок досить своєрідні, являються геологічними пам’ятками, які бажано взяти під охорону і зберегти. Для уточнення віку, наукового опису і створення реєстру, вони потребують додаткового вивчення.

Осадові породи палеоген-неогенового віку представлені горизонтально залягаючою товщею, в якій перешаровуються вапняки, пісковики, мергелі та глини. Вони перекривають докембрійські метаморфічні та магматичні утворення і поширені у найбільш високих ділянках території, де долина річки поступово переходить у степ.

На лівому березі річки, де вказані породи поширені найбільш повно, на рівній, трохи похиленій до річки площі, утворилось карстове поле у вигляді численних підгрунтових промоїн. Розмір кожної з них сягає кількох метрів у діаметрі, глибина – 0,5-1 м. Місце в певній мірі небезпечне для зведення споруд, знаходження техніки, або значних скупчень людей. Такі прояви карсту на півдні України зустрічаються лише подекуди, наприклад, б. Кобильня поблизу с. Шестерня на крайньому півдні Дніпропетровської області.

Природа карсту в долині р. Березівка наступна. Дощові води, перетинаючи незначний ґрунтовий покрив, потрапляють безпосередньо у вапнякову товщу і вибірково розчиняють її. Продукти розчинення виносяться з ґрунтовими водами до річки, яка інтенсивно дренує берег в багатьох місцях долини. В карбонатній товщі утворюються вертикальні лійки, в які просідає поверхневий шар чорнозему. Останній, в певній мірі, консервує та уповільнює ерозію. При його порушенні слід чекати провалів земної поверхні, зсувів, тощо. В долині р. Березівка відбувається утворення ярів.

Заслуговують уваги зсуви, які зафіксовані на схилах у правому борту річкової долини. Вони є проявами неотектонічних рухів земної кори.

За результатами проведеного обстеження можна зробити такі висновки:

  • геологічна будова району дослідження досить цікава, а у поєднанні з геодинамічними процесами, навіть, унікальна;
  • територію характеризує цінне поєднання ландшафтного та геологічного різноманіття;
  • територія має незначний антропогенний тиск, тут майже відсутнє техногенне навантаження;
  • в долині р. Березівка збереглися фрагменти байрачного південного лісу, який необхідно відновлювати та зберігати;
  • нагальним є дослідження рослинного покриву, орнітофауни та поглибленого вивчення геологічних структур і неотектонічних рухів.

Враховуючи високу природоохоронну цінність долини р. Березівка, а також те, що лівий берег річки вже має статус регіонального ландшафтного парку, необхідним є заповідання правого берега річки, який відповідно до адміністративного устрою входить до Кіровоградської області. З природоохороннної точки зору територію доцільно включити до складу РЛП «Приінгульський». У разі неможливості вирішення питань адміністративного характеру, допустимим є створення ландшафтного заказника місцевого значення «Березівський».

Література

  1. Водний фонд Миколаївської області. – Миколаїв: Миколаївське обласне виробниче управління меліорації та водного господарства. – 170 с.