Цінності

Відслонення

Найдавнішими на території РЛП «Приінгульський» є докембрійські біотит-плагіоклазові гнейси, що відслонюються у лівому березі р. Березівка та вздовж р. Інгул. Вони – одні з найдревніших геологічних утворень України. Міцність порід невелика, тому вони не утворюють значних додатних форм рельєфу, а збереглися лише в гіпсометрично найнижчих місцях долини.
Цікавою особливістю порід є ін’єкції плагіогранітної виплавки у вигляді звивистих смуг, які в геологічній літературі одержали назву «птигматити». В Україні такі утворення зустрічаються рідко. Місця їх поширення необхідно зберегти для проведення наукових та пізнавальних геологічних екскурсій.

На прикладі ін’єкцій плагіогранітної виплавки у вигляді звивистих смуг можна пояснювати, що дана територія в прадавні часи (приблизно 2 млрд. років тому) була опущена на кілька десятків кілометрів в глибину Земної кори. Метаморфічні породи під впливом високої температури і тиску частково розплавились, а частково залишили первинний вигляд.

Просторове розташування гнейсів, гранітів та пегматитів активно впливає на рельєф місцевості і форму річкової долини, що теж є показовим. Річкове русло проходить по місцям виходу на денну поверхню нестійких гнейсів. Масиви більш міцного граніту і, особливо, пегматиту, навпаки, оминаються річковими меандрами і відслонюються в її крутих скелястих берегах.
Наймолодшими інтрузивними утвореннями в долині р. Березівка є дайки діабазів, що відслонюються місцями в правому борту долини. Вони темно-сірі рівномірно-дрібнозернисті. Складаються в основному з амфіболу, піроксену і плагіоклазу. Видима потужність дайок 3-4 м. Цікавою їх особливістю є форми вітрової ерозії, проявлені у вигляді утворення сплощених стовпів з округлими вершинами, так звані «березівські стовпи». Подібні морфоскульптури виникають в результаті спільної дії вітрових, пилових буревіїв і температурної десквамації.
На відміну від останців вивітрювання, поширених в Криму чи інших областях України, «березівські стовпи» утворилися в давно минулі епохи міжльодовикових періодів. Вони є «однолітками» первісних людей з розташованої неподалік неолітичної?? стоянки. Пізніше стовпи були перекриті (засипані) лесоподібними глинами та алевритами, а в нинішню епоху знову з’явилися з-під них у степовому ландшафті.
Процес комплексного вивітрювання діабазів завершується (можливо уже в наш час) утворенням дрібних кулястих форм – «ядер», які теж є унікальною формою березівського природного амфітеатру. Зразки останців вивітрювання діабазових дайок досить своєрідні, являються геологічними пам’ятками, які бажано взяти під охорону і зберегти. Для уточнення віку, наукового опису і створення реєстру, вони потребують додаткового вивчення.
На території РЛП «Приінгульський» є карстове поле у вигляді численних підгрунтових промоїн. Розмір кожної з них сягає кількох метрів у діаметрі, глибина – 0,5-1 м. Місце в певній мірі небезпечне для зведення споруд, знаходження техніки, або значних скупчень людей. Такі прояви карсту на півдні України зустрічаються лише подекуди, наприклад, у Дніпропетровській області.

Геологічна будова району дослідження досить цікава, а у поєднанні з геодинамічними процесами, навіть, унікальна. Територію характеризує цінне поєднання ландшафтного та геологічного різноманіття.

Інформацію підготовлено за результатами досліджень фахівців відділу проблем екологічної геології і розробки рудних родовищ рудоутворення, відділення морської геології і осадочного рудоутворення Національної академії наук України спільно з адміністрацією РЛП «Приінгульський», 2010.